Що обираєш ти?
«Обираючи собі Богів,
ми обираємо свою долю»
Вергілій
У наш час ми знаємо набагато більше про міфи та релгію Давньої Греції та Риму, ніж про вірування Наших Предків, про неймовірно багатий та чарівний світ Слов'янських Богів! Ми чомусь вважаємо, що наша історія починається з хрещення Київської Русі Володимиром, що до появи на наших землях Кирила та Мефодія ми не мали власної писемності та й взагалі були дикунами, які молилися деревам та приносили людські жертви! Повний абсурд! Але таке викладається в школах, в інститутах, відбираючи в нас одне з найдорогоціннішого, що має людина, - пам'ять, гордість нашими Пращурами!
То що ж було до хрещення? До нього ми мали тисячолітню культуру, традиції та віру, яка вчила нас любити та поважати наших батьків, як земних Богів наших, та небесних Богів, як предків наших, бо ми є дітьми та онуками божими! Ще віра вчила берегти природу, і написано було: «Не руйнуй Природу, серед якої ти живеш, бо цим ти відбираєш майбутнє у своїх нащадків, рубаєш гілку Роду свого». І писемність в нас була... Про що свідчать, зразки писемності, знайдені у древньому святилищі "Кам'яна могила". А скільки ми ще не знаємо про нашу спадщину! Але повернуся до віри.
Віра наших предків ховає в собі сенс життя та смерті, бо смерть є лише перехідним етапом для людської душі на шляху вдосконалення. Поняття добра і справедливості, любові до тих, хто заслуговує, і ненависті, але теж тільки до тих, хто на неї заслуговує. Все це передавалося з покоління в покоління, разом з материнським молоком. Слов'янський пантеон налічував велику кількість Богів. Сварог, Лада, Перун, Мокош, Стрибог, Дажбог та багато інших, кожен з яких уособлював якусь стихію, відповідав за людське життя, відносини. Але всі Боги - це уособлення та різні прояви Рода, творця всього живого та неживого, творця Всесвіту, Землі нашої та Праотця нашого. Для характеризування кожного Бога, його функцій, та ролі в житті людини однієї статті не вистачить, цьому присвячені сотні книг. Я ж хочу передати основні принципи, на яких виховувалися наші Пращури. Наприклад, вони ніколи не оскверняли землі, навіть погані висловлювання не дозволялися. Я вже не кажу про її засмічення (це дуже актуально в наш час), бо земля годує, надає сили людині. Земля була святою для нас, її поважали, а не робили з неї смітника, як це дуже часто роблять «цивілізовані» люди сучасності. Ось так жили наші «дикі» Предки!
Повага до батьків та предків своїх, відчуття справедливості, любов до Батьківщини, братерство, сила та відважність - це те, чого не вистачає нам зараз, це те, чим володіли наші Пращури. Не потрібно нам шукати істини у чужих народів та в чужому краї, коли вона є в нас. Треба лише прислухатись до серця свого, крові своєї, що несуть нам заповіт Предків наших, через них ми передамо цей заповіт нащадкам нашим. Згадай, ким були Пращури твої і зрозумієш, хто ти є насправді!
Ведман
- Версія для друку
- Додати коментар
- 543 перегляди
-






Віра в нас одна - віра в
Віра в нас одна - віра в Україну! З нами Бог, за нами Україна! Бог один, чи віриш ти в Христа, чи в Рода, чи в Алаха (так татари теж українці - українськіших від них в Криму нема), Бог все одно один! Чи хтось думає, що на кожну віру на небесах сидить по богу?
Суть навіть не в кількості
Суть навіть не в кількості богів, а в тому, яка віра живить, а яка роз’їдає ізсередини. Я, звісно, можу лише здогадуватись, що вкладав у сю статтю автор, але віра це одна зі складових повноцінного життя людини.
Вона має бути природньою для людини (вплетеною в кров).
Сам факт виникнення в Україні течій Рідновірства, РУНвірівства, і взагалі факт пошуку Істини у “позахристиянстві” свідчить, як на мене про кризу Християнства. Ніби в ньому відбулась втрата Істини. Воно вже не дає відповідей, на які чекають люди…
Істинною лишається Україна, абсолютом - Нація. Картини ж, які люди малюють собі в голові, дійсно важливі лише тоді, коли вони якось впливають на Націю. Все решта - справа суто індивідуальна
Не піддавайтеся смутку, виконуючи обов’язок... © Гайдамаки
На моє переконання оці так
На моє переконання оці так звані боги були з точки зору розуміння наших предків не зовсім тим, що ми зараз собі видумали. Це були психотипи, психопортрети якостей які людина потребувала в конкретний момент часу.
І коли воїн йшов на битву він уявляв себе Перуном чи воїном Перуна з усіма якостями які належали Перуну - безстрашністю, силою, швидкістю. Така роль в яку воїн вливався на час потрібний для цього. І коли воїн скидав обладунки і йшов до своєї Лади, на цей час ставав Лелєм тому, що Перуна його дівчина би не сприйняла. На підвердження цього зустрічав звертання - “Моя Ладо” до коханої/коханого які з точки зору сучасного сприйняття поняття бог є безглуздими. І швидше за все прості люди над цим не задумувались, а лише виконували те, що їх вчили волхви чи відьми. І це працювало. В такому світогляді були відсутні стосунки вищий - нижчий, бог - раб. І це не дозволяло владцям будувати імперією з її їєрархічною структурою . І за поширення цих знань князі та церква і винищували волхвів та відьм.
До речі, дуже цікава думка! І
До речі, дуже цікава думка!
І хоч я не дуже згоден щодо князів…
Втілення в собі якостей бога, бачення бога в собі (себе його уособленням) - це цінний погляд!
А щодо князів, я в сумнівах: з одного боку - схоже на правду. Людина, яка уявляє себе носієм божествених якостей живе за принципом “якщо можу, то здійснюю”. Ієрархічна структура за таких умов стає об’єктом невпинних змагань. Постійно поставляючи виснажливе питання вибору кращого.
А спадкове право - спростило цей вибір, щоправда, за рахунок можливостей самореалізації для людей.
Однак з іншого боку - є система. Тобто різні згустки специфічних якостей виконують у різних напрямках, але одне й те саме завдання. За таких умов має бути один центр, який бачить стрижневу задачу і корегує дії всіх відповідно до неї. Виходить, іноді персональні найкращі якості, але задіяні не у тому напрямку, можуть лише завдати шкоди. Доводиться “рихтувати” тих “якостеносців”. А от чи правидиво “центр” бачить задачі - це істинно велике питання.
Вихід бачиться мені лиш у розумному поєднанні творчості і дисципліни, варіативної і сталої компоненти.
А яким має бути це співвідношення - хтозна.
Не піддавайтеся смутку, виконуючи обов’язок... © Гайдамаки