Нація проти безбатченства

Графа “національність” – всього лиш додатковий напис у паспорті? Тобі кажуть, буцім, нащо тобі ще нею перейматися? Хіба в тебе немає інших проблем? Хіба тобі ковбаса не дорога? Хіба ти за квартиру мало платиш, що ти переймаєшся графами у документах (такими дрібницями)?!.

Що вона дає тобі, друже? Хіба вона тебе нагодує? Хіба зігріє взимку (як завжди без опалення)? Ти встигаєш обдумати відповідь? А що тут думати? Звичайно, ні! Не нагодує, не зігріє. І поки я плачу за воду так дорого, не варто перейматися цими питаннями...

І, як було сказано у гарному кіні: “Вот тут-та мнє карта і пашла” Нащо вирішувати твої проблеми, нащо тобі робити краще? Щоб ти почав перейматися тим, що в Україні не відомо хто панує: чи ти, чи якийсь загарбник? Щоб ти почав відслідковувати і вимірювати ефективність роботи керівництва не ціною на ковбасу, а динамікою розвитку Української Нації? Щоб ти взагалі почав перейматися питаннями задоволеності інтересів Нації?

Ні, друже. Не будуть твої питання вирішуватися. Не буде в тебе дешевшати холодна вода. Вона буде дорожчати. Не буде для тебе дешевшати хліб, він буде дорожчати. Бо треба, щоб ти за оцими – як їх називають – “соціально-економічними” питаннями світу білого не бачив! Щоб ти казав “яке мені діло до мови, мені б хоч дітей нагодувати”, “яке мені діло до пам'ятників і назв вулиць, мені б хоч за квартиру заплатити”, “яке мені діло до того, як складено мій паспорт, хай би ціни хоч на мить зупинилися”.

Не зупиняться, не заплатиш, не нагодуєш. Бо треба, щоб ти не встигав подумати про те, що це не лише твоя проблема, що це так тримають весь твій народ. Цілу Націю!

Відкинемо всі зайві балачки, про те, скільки грошей тобі дає нормально складений паспорт, і балачки про бажання, що “от якби від правильно складеного паспорта на сосні кавуни виросли, от тоді, звичайно даааа, я коли ні – то нє”. Відкинемо, бо ці розмови роблять лише одне: залишають все як є. А якщо вже так, то не варто казати, що тобі погано, що щось дорого. Коли ми хочемо все лишити, як воно є, значить нам НОРМАЛЬНО. Значить ТАК І ТРЕБА. Всі невдоволені висловлення у цьому випадку не більше, ніж вайлувате “муууу” перед тим як хльобати свою мачмалу.

Нема графи “національність” у паспорті. Вже 17 років, як нема. І у свідоцтві про народження також. Тобто національний склад дрежави Україна можна зараз достовірно скласти лише по тих людях, хто старший за 17 років. За документами (які вже не мають чинності) за свідоцтвом про народження. А якщо дитині років 15. Як визначити її приналежність до нації? Хто вона? Подивитися на документи батьків, точніше на їх свідоцтва про народження (бо вони ще старого зразка).

Ну то й що?

Коли не можна встановити хто людина за національною приналежністю, то достовірно неможливо підбити статистику національного складу України. Неможливо відслідковувати розвивається Українська Нація, чи ні. А якщо цей показник стає невідомим, то як оцінювати ефективність державного керівництва? За якими показниками? Збільшення кількості населення? Заможність цього населення? А тебе не хвилює, що то за населення? Може воно буде завезене? Його буде багато і воно буде заможне. Значить, керівництво держави – молодці?

Можна би було сказати, що я казочки пишу, що я новітній казкар... Та зовсім нещодавно була така СДПУо, яка подавала цілком серйозно проект заселення України арабами, для збільшення населення України. Так, про СДПУо вже мабуть всі забули. А хіба вона була не керівною партією в державі? І чи такі любі регіони не їхні побратими?

У одних не вдалося провернути цю національну аферу... Ну, нічого. Просто вони з наскоку хотіли таке зробити... А якщо зробити українцям так тяжко, що вони вже й себе забудуть, то можна буде по-тихому цей проект таки провернути.

Як гадаєш, твоє покращання життя у такий план входить?

Чим національність допомагає?

Національність – це відповідальність. Відповідальність перед предками. Перед іншими людьми. Коли ти українець і робиш добро, сприймається, що українець робить добро. Ти стаєш прообразом цілої Нації. Через тебе сприймають всіх. Відчуття, що ти це ВСЯ НАЦІЯ, робить людину відповідальнішою і виваженішою. Дає стимул ставати чимдалі кращою. Якщо ж хтось робить зло. То він ганьбить свою Націю. Його зупинять інші, бо нікому не хочеться, щоб ганьба якогось покидька лягала на цілу Націю. Якщо ж не зупинять, значить інші – такі самі.

Коли Ніхто робить добро – це приємно. Ніби диво: добро з нічого! Коли Ніхто чинить зло, значить з нічого зробилося зло. Багато людей взагалі вважає, що просто так може вчинитися лише погане. Це вважається за норму. Тому в безнаціональному суспільстві зло – природнє явище, а добро – це диво.

Коли обірвано зв'язок із предками, коли обірвано зв'язок із Нацією, то людина стає жалюгідним Ніхто, без роду і племені. З круглим нулем за душею. А всяке Ніхто хоче своїм криком “Я” затулити свою непомітність. Ти не звертав уваги на те, що по телевізору найчастіше бачимо нікчем? Ніхто прагне видертися на найвище місце, щоб якомога ефективніше поторгувати своїм обличчям. Самостверджується. Вирішення задач завжди за таких умов розглядається лише з точки зору “чи зможу Я ефектно показатися”. Задачі, на яких не особливо розпіаришся – опиняються у довгих шухлядах. Тобто стратегічні системні рішення в безнаціональному суспільстві прийматися не будуть. Про них лише теревенітимуть на всіх кутках. І розмови ті закінчуватимуться завжди або якимсь посміховиськом, або просто затулятимуться іншими галасливішими темами. Гречку роздати перед виборами – це “ДА”. А от забезпечити пенсіонерів можливістю не трястися над тою гречкою – це вже треба думати... То вже треба проекти складати. То вже наука... А там – “ботани”, які “массам нє інтєрєсни”. У безнаціональному суспільстві вирішення задач підмінюється показухою.

В безнаціональному суспільстві, нарешті, не відомо, чи ти живеш у вільній державі, чи твою землю вже окуповано. Кордони свій-чужий – стерто. “Нє нада діліть людєй на сваіх і чужих” нам кажуть не нашою мовою... В безнаціональному суспільстві ти не захищений. Тобі всякий зайда скаже, що ти “ніправільний”. Зайди тобі переполовинять вівтар твоїх героїв. Переполовинять – це лише початок, тому особливо тішитися не доводиться, далі лишиться чверть, а тоді менше і менше... А там диви, мо' твоїх дітей за те, що вони не забудуть, що вони українці – принижуватимуть і називатимуть злодіями.

Коли Нація в тобі, то ти себе цінуєш, коли ні – ти себе ні в що не ставиш. Зараз багато чути про підлітковий алкоголізм... “Ах, ах... Как так вишла?”. Діти не знають, хто вони. Вони себе не знають. Вони себе нищать. А батькам – байдуже. Самі такі. В безнаціональному суспільстві людину (і себе) розглядають як шмат м'яса, яке може пиячити, колотися і злигатися. Це вважається нормою. І проблема ця вирішуватиметься лише настільки, наскільки можна буде на ній розкрутитися.

Щоправда, такий момент: “безнаціональне суспільство” – це для тебе... Бо ти тут господар. Значить за ідеєю, ти тут задаєш тон. А як у тебе “збити ціну”? Коли ти себе цінуєш і поважаєш, коли знаєш, що ти це Українська Нація, – ніяк. А коли себе не знатимеш – запросто! Бо будеш за ковбасою ганятися, за квартплатою нічого не бачитимеш.

А якщо квартплату ще й підвищувати раз-по-раз, то тягти з тебе буде щораз легше і легше... І крутити людьми на всі лади

Я і мої побратими, українські націоналісти, знаємо ті небезпеки до яких тягне нашу землю національна невизначеність. Стислий перелік їх наведено у цій статті. Проблеми Нації не такі далекі, друже, як нам розповідають. Задачі Нації це задачі кожного з нас і всіх нас разом. Коли вони будуть затиратися і не вирішуватимуться, значить не буде нам покращення... Хібащо кілограм гречки під вибори моооже дадуть...