Мур-мур-мур, ми любимо глямур

У різні часи існували різні еталони краси. У Давньому Китаї жінки фарбували зуби чорною фарбою – це вважалося дуже красиво та сексуально. У деяких африканських племенах і досі жінки тим красивіші, чим більше на них пірсингу та металевих прикрас. У часи ренесансу жіночки мали бути пухкенькими, якщо ж на спині в жінки було видно лопатки, це вважалося дурним тоном.

У наш час практично по всьому цивілізованому світі еталоном краси вважаються трошки інші жінки. Їх наочним втіленням є глямурні моделі, що дивляться на нас з екранів моніторів, телевізорів, глянцевих і не тільки порно журналів, та різноманітної всюдисущої реклами своїми невидячими немигаючими поглядами.

Звісно, на худеньких струнких дівчатках будь-який одяг виглядає краще, та й шити на них зручніше. А якщо започаткувати один стандарт – 90-60-90, то можна навіть примірок не робити, а шити на всіх однаково. І одяг виглядатиме краще, майже як на вішаках. А в багатих тьоть, що будуть його купувати, буде закрадатися хоча б тінь надії, що в цих лахах вони будуть схожі на молодих та струнких дівчат. Брендовий одяг прямо з показів відвозять на знімальні майданчики голівудських фільмів, і тамтешнім актрисам доводиться так само набувати еталонних розмірів, щоби влізати у ті платтячка та штанішки, що шилися для моделей. А ми отримали новий стандарт жіночої краси – 90-60-90 і всім світом кинулись худнути. Бо тепер, еталоном краси вважаються дівчата з обкладинок журналів, схожі на бранок Освенциму, які дивом врятувалися. Їхній зовнішній вигляд – справа рук професійних візажистів, яким би у моргу працювати, бо хто ще так вдало зробить з будь-чого цукерку, як в останній раз? А якщо ще згадати, що камера в середньому додає 5-6 кг ваги, то можеш собі уявити на що схожі ці красуні в реальному житті.

І справа не в тому, що на цих нещасних просто заробляють гроші, і це ззовні вони гламурні стерви, а справжнє їхнє амплуа більше нагадує рабиню Ізауру. А в тому, що якщо нормальна людина їстиме, як мама вчила, – три рази на день, вона ніколи не набуде тих заповітних модельних форм. У будь-якої профпридатної моделі присутній дефіцит маси тіла. Тобто вони сидять на дієтах, голодують і виснажують себе тренуваннями. У серпні 2006 в уругвайської моделі Луїсель Рамос від тривалого голодування прямо під час дефілє зупинилося серце. Наступною стала 21-річна Анна Кароліна Рестон, що їла одні помідори та яблука. Після чергових зйомок в неї відмовили нирки.

Але принаймні ці жінки знають, задля чого вони на це йдуть. Модельний бізнес – то їхня професія, нею вони заробляють на життя. А от дівчаткам-підліткам, що виснажують себе дієтами, вичитаними у глямурних журналах, і з захватом та заздрістю дивляться в телевізор на красивих і бажаних тьоть, за це навряд чи платять. Вони заганяють себе у психіатричні клініки суто з власного ентузіазму. І “чим далі у ліс – тим товщі партизани”, тобто худіші. Найкращими помічницями тут стають анорексія та булімія – прекрасні хвороби краси.

АНОРЕКСІЯ. Справді, навіщо займатись спортом, коли можна просто припинити їсти. Худнеш – на очах. Єдина проблема полягає в тому, що коли один раз перебореш в собі інстинкт самозбереження, потім їсти вже, справді, не хочеться. Точніше хочеться, але навчений мозок, виснажуючи психіку, таку дурню забороняє. А якщо людина таки зривається, і починає жадібно поглинати їжу, то через деякий час в неї з'являються муки совісті. Вона вибльовує все, що з'їла, або ставить собі клізму (вибачайте за подробиці), аби не дай Боже щось поживне в організмі не загубилось. Оце вже БУЛІМІЯ. Ці хвороби майже ніколи не розлучаються. З часом з організму вимиваються всі мінеральні елементи, стають крихкими кістки, нігті, псується волосся, відмовляє система травлення. Але таких хворих лікують не у звичайних лікарнях, а у дурці, бо лікуватись вони не хочуть – раптом погладшають. В лікарні їх заново вчать їсти, під медичним наглядом.

В якості «допоміжних» засобів для схуднення жінки також використовують легкі наркотики або гормональні коктейлі, для моделей це взагалі звичайна річ. Наркотичний кайф замінює кайф від їжі, інакше існувати у постійному відчутті голоду просто не можливо. Щодо гормональних коктейлів, то це засіб, що чудово працює в якості утримання ваги, але викликає важкі захворювання. Навіть рак, що і сталось з Жаклін Кеннеді. Цей коктейль постійно стимулює роботу надниркових залоз, що виробляють гормони, штучно стимулюючи організм.

Сюди ж, як супутній фактор, можна додати затяжні депресії серед цих фанаток схуднення, незалежно від того, ким вони є, вони ненавидять те, що бачать зранку у власному дзеркалі. Бо воно “товсте і безвольне – ніяк не може схуднути”.

За даними всесвітньої організації здоров'я від 6 до 10 % дівчат у світі хворіли на анорексію чи вже вилікувалися від неї. Кожен десятий випадок анорексії закінчується смертю.

У деяких європейських країнах з минулого року з магазинів прибирають дистрофічних манекенів, а манекенниць змушують зважуватись та не допускають до показів, якщо їх вага не дотягує до норми. Найточніший спосіб визначити чи знаходиться у нормі вага людини, це вирахувати Індекс маси тіла (ІМТ).

ІМТ = вага тіла (кг)/зріст у квадраті (м)

Нормальним вважається ІМТ між 18,5 та 24,9.

ІМТ Кейт Мосс – 16,1. Наомі Кемпбелл – 16,5.

Особисто мені вже просто набридло спостерігати за запамороченнями моїх одногрупниць на парах, щодня слухати розмови про підрахунок калорій та дивитись на обтягнені шкірою обличчя. Інтернет забито блогами дівчаток, які або кричать що вони товсті, або просять про допомогу чи пораду як повернутися до нормального життя без голодування чи об'їдань.

Я, при зрості 170 і вазі 60 кг, нерідко чую, що мені не завадило б схуднути. Куди я відсилаю цих розумників, то вже не для друку. Коли мені сумно, я купую собі шоколадку. А коли депресія – шоколадний тортик.

Наразі на нашій планеті живуть десь шість мільярдів людей. З них два мільярди голодують, інші два мають зайву вагу. А що роблять решта два? Просто живуть і по можливості тому життю радіють. Бо людині для щастя абсолютно не треба бути НЕвагомою. Скоріше навпаки – важити щось для тих, хто тобі небайдужий.

подруга Кішка