Народ - вічний на своїй землі

Я живу у м. Олександрівськ, де мешкають багато вихідців із Вірменії.

Хотів би трохи розказати про нашого співрозмовника. Гегам – офіцер у відставці, не словами, а ділом довела любов до своєї батьківщини. Під час карабахського конфлікту став на захист своєї землі, отримав поранення.

Ви – представник одної з найчисельніших діаспор в Україні. Як Вас зустріла Україна?

Гостинно! В мене не було ніяких проблем.

У нас політики заради свого рейтингу піднімають мовне питання. А як Ви ставитеся до української мови?

Не буває Нації без мови. Мої діти закінчили школу з українською мовою навчання із гарними оцінками.

Нещодавно дуже критикувався наказ Президента щодо відзначення 30 червня дня проголошення Відновлення Української Держави та день пам'яті генерал-хорунжого УПА Романа Шухевича. Як ви гадаєте чи має Україна знати ту історію, яка передавалася від дідів та прадідів, чи лише ту, що писалася у Кремлі?

Кожна Нація має свою історію. Без неї це вже не Нація. Звичайно, що свою історію для себе Нація має трактувати сама, не припустимо тут, щоб хтось комусь щось диктував із зовні.

Знаю що на заході України, особливо у Львові та Чернівцях є потужні вірменські діаспори. Може чули Ви від своїх земляків, що їх там якось притискають?

Ні. Тисячоліття жили вірмени в Україні поруч із українцями. У Львові є вірменська церков і головний намісник вірменської церкви в Україні знаходиться у Львові.

Що б Ви хотіли порадити нашим політикам, які ділять наш народ, і людям, що йдуть на поводу у цих горе-політиків?

Народ не можна ділити. Політики приходять і йдуть собі, а народ на своїй землі – вічний! Йому і жити тут. Ось це і варто пам'ятати.

І останнє питання, українські націоналісти виступають за те, щоб у паспорті було вказано національність кожної людини. Як Ви до цього ставитесь?

Національність кожної людини має бути присутньою в паспорті. Національність – це святе, а громадянство – державний обов'язок.

Гегам навчає своїх дітей ставитись з повагою до України та Українців. Той, хто любить свою Націю той поважає інших людей, бо розуміє, що вони так само люблять свою. Люди, які цінують для себе щось, з розумінням і прихильністю ставляться до інших, які так само ставляться до свого. Лише ті, хто не мають нічого свого, – із заздрістю та злобою сприймають людей, які цінують і плекають (а значить мають) щось своє. А отже, зло не в “різності” Націй, а в думках, які говорять: “Я – нє прінадліжу ні к какой нации”. Зло у відкиданні Нації.

Ілля Єфремов
(переклад українською мовою)