Вітаю товариство із двома подіями!

З Днем Соборності, який був учора. І присвоєнням Степанові Бандері звання "Герой України".

Я дуже радий що С. Бандеру на державному рівні офіційно визнано героєм.

 Браття, зверніть увагу, що останнім часом побільшало відцентрових рухів у країні:

1. Крим
2. Русини
3. Донецько-Криворізька "республіка"
4. Наші луганські "донські" козачки

Поліщуки на Білорусь поглядають....

Іноді, коли українофоби ставлять під сумнів існування України як цілісної самодостатньої системи (норм, цінностей, інститутів, громадян і ресурсів), вкладаючи це в науковий жанр - постає питання про визначення дефініцій, себто висхідних понять.  Так, дехто Вадім Кірпічьов у власному дітищі "Демократия и национализм - две вещи несовместимые?"  дійшов висновку, що демократичний Схід переможе націоналістичний Захід - ось тільки останній "браток" зделегує свої безроздільні права першому на Сході "інтелектуалу"

Всяка більш-менш освічена людина знає цю «солодку парочку», яка лежить у основі понять «вільний ринок» і «ринкові відносини». Та поміркувати я хочу не про комерцію і економіку, а про політику.

На сторінках Ворохобника, та й інших пронаціоналістичних ресурсів останнім часом простежується очікування, потреба, бажання появи ЛІДЕРА (вождя, провідника, гетьмана, месію…. самі додумайте синонімічний ряд).

Безумовно, що прем’єр нашої східної сусідки вільно, або не вільно зробив величезну послугу нашій державі, відібравши у наших можновладців їх улюблену іграшку – безкарну спекуляцію газом – як власного видобутку так і транзитним.

© Богдан Червак (провідник Київської міської організації ОУН)

Інформаційна війна, що супроводжує українсько-російський газовий конфлікт несподівано стала предметом уваги вищих посадових осіб держави. Так, перебуваючи на Тернопільщині, голова Верховної Ради Володимир Литвин заявив, «що Україна програла інформаційну війну з Росією, пов’язану з газовими переговорами».

© Андронік Кармелюк

Фрідріх Ліст (1789-1846) – відомий, а нині призабутий німецький економіст і підприємець, пізніше - американський емігрант і дипломат, здобув собі безсмертну славу книжкою «Національна система політичної економіки». Вона потрапила 1848 року під гостру критику К.Маркса, який сповідував діаметрально протилежну концепцію. Історія й реальне життя винесли марксовим ідеям, у різновиді комунізму, смертельний вирок.

© Ален де Бенуа

На початку червня 2001 р. Міхаель Роговскі, президент Союзу німецьких промисловців, висунув вимогу впустити до ФРН ще більшу кількість іммігрантів, більшу навіть, ніж це було передбачено імміграційною комісією німецького уряду. Він вважає за можливе щорічно приймати від 300 000 до 400 000 іноземних найманих робітників, заявив Роговскі в інтерв’ю “Берлінер Цайтунг”.

"Вартовий Держави". - Харків: "Патріот України", жовтень,2007. - с. 8-9.