Націоналізм як сфера наукового мислення

Іноді, коли українофоби ставлять під сумнів існування України як цілісної самодостатньої системи (норм, цінностей, інститутів, громадян і ресурсів), вкладаючи це в науковий жанр - постає питання про визначення дефініцій, себто висхідних понять.  Так, дехто Вадім Кірпічьов у власному дітищі "Демократия и национализм - две вещи несовместимые?"  дійшов висновку, що демократичний Схід переможе націоналістичний Захід - ось тільки останній "браток" зделегує свої безроздільні права першому на Сході "інтелектуалу"

В основі будь якої політичної реформи (чи то територіально-адміністративної чи то передача повноважень інтелектуалу братком) лежить баланс між корпоративними інтересами (програмами партій) та національним (єдиним суспільним) інтересом - стратегія. Але цього мало - потрібна політична воля, або політичне рішення, яке фільтрується через вето-групи (чиновників, що ставлять підписи) або інституціональні бюро (державні організації і установи). В основі будь якого рішення лежить вибір між альтернативами та контекстний детермінізм (вплив зовнішніх факторів соціального середовища та суб'єктивізм стратега).

Вибір між альтернативами це метричний (обчислювальний математично-статестичними методами) процес, що лежить в основі теорії ігор, добре відомої сучасним іміджмейкерам. А от з контекстним детермінізмом значно складніше, все залежить від так званої політичної культури, але на нашу думку все залежить від ширшого феномена - парадигми (моделі світосприйняття), яка включає в тому ж числі і культуру.

Найповнішим науковим методом дослідження парадигм в загальній теорії інтелекту визнаний метод Сохаїла Інаятулла -  метод багатошарового причинного аналізу - семантичний метод аналізу документів.

Перший шар - метричні (факти, які можна обчислити) та лінгвістичні (мовно-мовленневі конструкції - вислови). Це шар найчастіше занадто декларативний і такий, що легко піддається фальсифікації: статистику легко замовити, а тексти пишуться або досвідчиними спічрайтерами або являють собою "семантичний проміскуїтет" (смисловий хаос) - це загальний рівень освіти політика.

Другий шар охоплює соціальний та системний рівень, тобто як впливає соціальний статус та поради оточуючих на приховану мотивацію при  прийнятті рішення та яким чином структурні підрозділи, комунікація та соціальна середовище (електоральна пітримка та суспільна думка) обумовлюють ефективність його впровадження.

Третій шар відображає світоглядну позицію політика: цінності, морально-практичні імперативи (принципи) та ідеологію, а відбивається це через цівілізаційну, державницьку та регіонально-адміністративну  ідентифікацію (ототожнення себе з групою).  

І нарешті вищий рівень - ментально-архетипний - репрезентує (представляє) інстинктивну, інтуїтивну та емоційну сферу інтелекту і обумовлений расовою, етнічною та родовою ідентифікацією.

Останній рівень найбільше, передостанній менше і т. д. до першого рівня детермінують поведінку наших лідерів, і в такій же самій мірі змінюється міра харизматичності, що перетікає в бюрократичність.

Відповідно за даною ієрархією (підпорядкуванню) змінюється значення фактора в житті кожного, хто виконує політичне рішення та відчуває на собі наслідки його виконання. Тож фактор расизму, націоналізму та непотизму (фактору кровного родства при розподілі посад) на порядок переважають фактори блоковості, державних кордонів та трибалізму (фактору земляцтва при розопділі посад).

Це треба пам'ятати при дискутуванні з українофобами, що навмисне "плутають" поняття демократії (державницький рівень - політичний режим) і поняття націоналізму - вищого рівня в ієрархії детермінант політичної поведінки. І ще: при відмиранні у політичного лідера вищих мотивів нижчі набирають більшого значення в його очах - це небезпечний феномен для нації як системи організації, який каталізований (прискорений) такими процесами в сучасному політичному житті, як глобалізація, емансипація, зростання прошарку метросексуалів та мультирасового суспільства наряду з "вільним ринком" рабів, зброї та наркотиків.