Системність та синергія в проблемі деградації молоді з точки зору кризи виховання лідерства.

"Деградація молоді" - саме так називалась тема чергової програми "Общественные дебаты" на телеканалі "Ірта". Головними гостями програми були Отець Пімен та декан факультету масових комунікацій СНУ ім. В. Даля Міронова Т.А. Отець підняв проблему безгеройності у свідомості нинішньої молоді - на цьому його конструктив закінчився. Пані Міронова зазначила недоречність постановки питання, як "деградація молоді" з тої точки зору, що питання "отцов и детей" існувало завжди, тобто циклічність між консерватизмом та радикалізмом, автократією та анархією існувала завжди, і вона також права.

Протягом всієї програми відчувалася дихотомія: обрáза молоді на назву теми програми та підкреслення системності проблеми, яке межувало з цинізмом "побудуйте нам бігові доріжки єврозразка у кожному дворі, тоді ми будемо бігати, ане палити і пити", підкреслювалось питання "кришування" наркоманії та проституції міліцією. З іншого боку говорилось, що вже не має цензури і є свобода вибору, тож все в наших руках, і це теж, безумовно, правда.

Позиція автора була такою, що на Луганщині не менше героїв, ніж буть-де (поет Іван Приблудний, друг С. Єсеніна; поет М. Матусовський, лінгвісти Б. Грінченко і, безумовно, В. Даль, Молода Гвардія, лідер середньовічного повстання К. Булавін і т. д.) - вся проблема в мотивації щодо вивчення історії героїзму. З приводу кришування - так це цілком залежить від попиту: не буде попиту - не буде надприбутків - не буде кришування - не буде безкарності - не буде доступності - не буде наркоманії та проституції.

Проблема в тому, що мотивація нинішньої молоді або відсутня (бо немає євродоріжок), або збудована на фізиологізмі, як наслідок популяризації "сексуальної революції". Зауважимо, що "сексуальна революція" почалась далеко не з телеекранів, а з елітного рівня. В наукових колах на початку 90-х масово ширились праці З. Фройда і Е. Берна, які заклали фізикалістський та механістичний підходи до лідерства як основного критерію розвитку нації.

Саме так: проблема в тому, що одні народи вчать бути виконавцями - "ситими добре одягнутими роботами" (Е. Фром), як наприклад "східноазійські тигри", індуси, китайці, латиноамериканці; інші - прислужниками (клерками) - мусульманські та слов'янські народи; а треті самі навчають, бо вони продукують лідерські якості у власних жителів: англосакси, германські, романські, скандинавські народи та японці. Правда ще є "бананові республіки" - тропчна Африка, Океанія та найбідніші країни Азії (Бангладеш) та Латинської Америки (Панама), задача яких - вимирати, тобто звільняти лібенсраум для лідерів та ресурси для продуцентів. Доречі, за дану модель світу Леон Гурвіц, Ерік Маскін та Роджер Майерсон отримали Нобелевську премію з економіки, доводячи, що лідери в першу чергу, далі продуценти, потім прислужники і нарешті живі мерці здатні до ринкових відносин в однонаправленому порядку, як їх було перераховано. Це вже не таємний план Даллєса, а академічний авангард!

Комплексною парою до кризи виховання лідерства є так звана «толпо-елітарна модель освіти», яка стверджує наступний принцип: еліта в більшій мірі здатна до пояснювального концептуально-методологічного знання, а маса – лише до описового фрагментарно-фактологічного.

Діалектична пара "дискретний та перманентний" у філософії історії абсолютно тотожна парі "цифровий та аналоговий" у кібернетиці, а також парі "корпускулярний та хвильовий" в фізиці, і наука єдина, а її фрагментація створена для плутанини самородків. Звичайним методом завуальовування істини є конвенціоналізм стосовно ціннісних доктрин та релятивізм з приводу експланаційних.

Як приклад глобальної маніпуляції – твердження про циклічність кожного розвитку, а отже періодично виникаючі кризи є природніми, і в жодному разі не штучними. Слід лише вказати на те, що процес наукового пошуку не просто є не циклічним, а перманетним, а й ретроспективним з точки зору рефлексії та постійної редакції ранішнього знання, а отже вихід з економічної кризи залежить не від кризи знання, а від кризи в управлінні як втіленні цього знання, тобто кризи у вихованні лідерства.

Стати господарем власної землі - це півділа; інша справа, коли ми говоримо про лідерство на своїй землі - при вкоріненні та адаптивізації іноземного інвестора, без якого зараз просто нікуди кроку не ступнеш: тож треба вміти і іншими керувати на власній землі так, щоби не повтікали, а ще й конкурували за право бути підконтрольним Українському Лідерові.

Автор пропонує розуміння лідерства як підприємницького виду діяльності, оскільки саме підприємництво з переходом з кінця 70-х років в стадію інформаційного постіндустріального суспільства втратило власне економічний зміст і набуло універсальний, бо принцип «економічності» вже означає не лише «організація виробництва, розподілу, обміну та споживання благ та послуг, куруючись обмеженими ресурсами та безмежними потребами», а й впорядкування часу, простору, мислення, комунікації та поведінки – основних вимірів буття суспільства.

Аналізуючи модель А. Маслоу щодо потреб – однієї з двох діалектичних протилежностей в економіці (друга протилежність – моделі конвеєру (виробництво, Г. Форд), ринку (обмін та споживання, Д. Неш) та мультиплікатору (розподіл, Д. Кейнс) щодо ресурсів), слід виділити наступну закономірність: по мірі наближення до основи піраміди зростає пріоритетність задоволення потреби, але людина має два фільтри при виборі альтернатив: а) поріг чутливості - безумовна складова (бо природньо сенсорики та екстраверти мають нищий поріг) та б) поріг витримки - умовна складова (воля та концентрація індивіда).

Як результат: люди з високим порогом чутливості схильні до накопичення та люди з високим порогом витримки схильні до ризикованих довгострокових альтернатив - це є якості підприємця.

Ініціатива як основна ознака підприємницького лідерства - це лише бажання порушити статус-кво з приводу балансу ресурсів щодо задоволення потреб при перевищенні порогу чутливості або при зламі порогу витримки. "Межа достатності" - це показник рівня життя, але не якості, де індикатором виступає - "межа пріоритетності потреб", тобто загальносуспільна «планка лідерства».

Виходячи з вищевказаної концептуалізації проблеми пропонуються наступні альтернативи вирішення: якщо необхідно продукувати у свідомості українця лідерський стиль поведінки, то слід вказати найефективніші методики цього процесу: це не є такі популярні сьогодні в Україні рольві ігри (позерство) та ораторські таланти (симулякр в комунікативному переносі та гіперболізація описовості).

Існують лише два стилі лідерського мислення: коеволюція (перманентна співдія як контроль, а контроль це скеровуюча сила - втрата цієї сили послаблює гомеостаз системи та викликає деструктивну дифузію на її межах) та коекзистенція (співіснування - дискретне, оскільки це непрямий зв'язок, який лише періодично, а отже з певною частотою та амплітудою дає про себе знати: "територіальна та ментальна близкість" за Д. Майєрсом. ).

Перший тип - бюрократичний: основний вид діяльності - контроль не сам по собі, а з корекцією та координацією. Практичний вимір: щефство піонерів над жовтенятами, комсомольців - над піонерами і т. д. В данному випадку бюрократія це вертикальна (ієрархічна) та горизонтальна (структурна) диференціація праці за принципом гомогенізації та фрагментації середнього рівня керівництва: чиновник множить не конкурентів, а підлеглих - 1-й закон Паркінсона або римський принцип «розділяй та володарюй».

Другий тип – геройський (харизматичний за М. Вебером): основний вид діяльності - власний приклад. Практичний вимір: О. Стаханов.

Стаханов не основний та беззаперечний приклад, і в цьому сенсі автор мав на увазі не подальшу долю його (як результат), а той резонанс дії, який він спричинив одноразовою надпотугою.

Говорячи про періодичність, а отже і циклічність, звертається увага не на життя одного героя (ми знаємо, що видатні особи більше одного пасіонарного імпульсу не роблять), а про покоління, де вказувалось на те, що а) "циклічність між консерватизмом та радикалізмом, автократією та анархією" - як циклічність у зміні поколінь; б) цикли дорівнюють 12 років (солярний та астрологічний): амплітуда революції, інволюції, реформації та еволюції, які разом складають 48-річний цикл Кондрат'єва. Про це говорив А. Тойнбі, вказуючи про принципову різницю між революціями початку століття (деструктивні) та середини (конструктивні)

Виховання двовекторний процес: перший вектор – виховання власних дітей як лідерів, другий – виховання чужих і сиріт до такого рівня самостійності, що б вони, виступаючи вже як самостійні актори, конкурували з власними дітьми, підкріплюючи їхнє лідерство або спростовуючи його і цим би піднімали загальну планку лідерства в молодіжному середовищі всього українства. З іншого боку, сім’я є першою за рівнем ієрархії соціальною системою і найближче оточення системи є середовищем, яке безпосередньо впливає на ментальність її елементів та форму зв’язків між цими елементами.

Слід вказати на практичний вимір пристосування моделі до існуючої соціальної дійсності в Україні. Апріорі існує три соціальні сфери: культурна, економічна та політична. Без системи принципів, табу та цінностей, продуктивної свідомості та нормативної поведінки не існує держави як системи. Без інститутів розподілу надлишків та прибутків, трансфертів та конвертацій не існує матеріальної бази будь-якої держави. Без інститутів диференціації праці та розподілу посад і ротації кадрів не існує організаційної бази держави.

Вчені в культурній сфері, конструктори в економічній та політики в політичній є підприємцями. Є ще виконавці: ЗМК в культурній, реалізатори та промоутери в економічній, чиновники, контролери та апарат примусу в політичній. Керуючись принципом «все профессии важны» не буде правильним стверджувати, що в Україні потрібні лише лідери у вищезазначених сферах соціального буття та розвитку, тому в даному випадку слід розглядати підприємницькі професії і пов’зані з ними якості як орієнтир, а другі як тимчасову сходинку, або менший ступінь розвитку лідерських якостей, за принципом: «плох тот солдат, который не мечтает стать генералом».

На даному етапі існування проблеми необхідно, як мінімум, підняти пороги чутливості та витримки, що природньо повинно спричинити зростання рівня пріоритетності потреб та відходу від фізикалізму у свідомості.

Підняти поріг чутливості можливо доведенням дизайну до мінімалізму та форматування устрою інтер’єру за функціональним принципом задля уникнення рольового конфлікту (там, де їдять не повинні вчитись або відпочивати). Гарантія стабільного психологічного мікроклімату сім’ї як найпростішої соціальної системи - зняття дратівливості: самоконтроль - перша якість лідера. Це командна складова.

Підняття порогу витримки можливо завдяки пропагуванню аскетичного (для теоретиків) та спартанського (для практиків) способів життя - загартовування, а також мандрівництва - вміння контролювати простір в умоваж конкуренції за нього. Це індивідуалістична складова.

Наступним етапом є втілення даних навичок на професійній основі: овлодіння безпосередньо навичками контролю поведінки інших (структурні підрозділи організацій будуються саме за територіальним принципом) та власної ініціативи при формуванні стандартів виробництва, шаблонів діловиробництва та стереотипів поведінки: це стає можливим, враховуючи вплив на лідера вищезгаданої командної моделі сім’ї, коли всі актори заряджені духом консенсусу.