Прізвища

Я думаю при роботі у закладах освіти, може ще у лікарнях, чи взагалі у місцях, де за родом діяльності мусиш за день працювати з багатьма різними людьми - для цього хобі прямо розвій!

Коли я був малий по вулиці з нами жив дід із прізвиськом "Чавела". Я так розумію, то з циганської мови. Його так прозвали, бо той надміру полюбляв випити, а коли напивався, то ходив і чи то співав, чи що... повторював часто "Чавела, чавела" :-)

Мабуть цікавим є не лише саме прізвисько чи пак прізвище, але і історія його виникнення.

Так. Але мене більше прізвища цікавлять. Хобі я собі таке надибав коли вводив прізвища 10 тис. пенсіонерів у базу ПФУ (десь у 2003 р.) Скажімо ЧВАМОК. Звідки? Що означає?

Тема безкінечна й дуже цікава. За родом своєї діяльності зустрічала неодноразово людей з цікавими прізвищами, навіть збирала подібне.  Бувають шикарні сполучення з іменами, наприклад, траплялася Мірієла Дворнік або Ізольда Квочка. Можливо, батьки хотіли виправити становище хоча б за рахунок імені.... Була якось на інтерв"ю з  лікарем-педіатром на призвище Могила. В кабінеті з ним медсестра сиділа теж "видатна" - Гробаренко. Звісно, вони не винні, проте у адміністрації дитячої поліклініки своєрідний гумор - так розподілити лікуючий персонал, про батьків хоча б подумали тих діток, що на прийом приходять. Хоча, може вони так  забобони вичавлюють? )))

Досить близька й тема прізвиськ. Адже до Петрової реформи в документах писалося ще по-старовинному, кілька імен людини (родове та те, що при хрещені дали) та кілька прізвищ - офіційне(родове) та по-вуличному. От якраз вуличні "назви" в більшості й увійшли до сучасних паспортів. Або козачі, історичні прізвища, що полишив славний пращур у спадок від свого імені, даного бравими бойовими братчиками. Вирвидупу, Голивіст(спершу було Голийхвіст), Дуборуш... - це теж із "конспектів", реальні люди. Цікаві ще їстівні - Хліб, Сахарь, Цибуля, Кріп,Щучень.

На щастя по селах традиція нарікати по-вуличному ще жива, при чому людей більше знають в такому амплуа, а не за паспортом. Наведу приклади, що дуже вже по душі - не можу не поділитись. У старих моїх в селі був сусіда - Печений, бо в юності  обварився окропом. Все зійшло, трошки шрами є, та на людину подивишся - нормальний чудак. От тільки Печений і все. І дружину його знають, саме як Варку Печену, а не Топчій,що в документах прописано. В одному селі зустрічала дуже вже прадавню анологію - самій сподобалося до сліз радості - родина Богів. Так їх по-вуличному всі кличуть - він-Бог, вона-Богиня, діти-Божата або Божетята. Супер просто. І хто скаже, що за паспортом вони - Токало? При чому звідки пішло в їх родині - не знають і самі, а нам - тілько здогадуватись.

Є історія, коли у селі жив парубок, що працював у торгівельному флоті і привіз собі із Японії переносний магнітофон "Панасонік". За цей магнітофон його в селі назвали "Поносом". Заміж за нього дівчата не йшли - дражнитимуть Поносами. Прийшлося хлопчині виїхати у місто, де й одружився і живе.

Сполучення імен і прізвищ теж бувають дуже цікавими:

Адольф Іванович Кац, Катя Шок, Головач Лєна і т .і.