Своє життя

Вітаю тебе, читачу!

Ворохобник-бунтівник знову постає, як Пилип-з-конопель, викласти думки Українських Націоналістів на Луганщині. Від Українця для Українця.

Для будь-якого націоналіста великою цінністю є здоров'я Нації. У цьому номері подруга Кішка звертає увагу дівчат на деякі закладки в голові, які спричинюють захворювання.

Великі дяді й тьоті прагнуть заробляти великі гроші. Працею заробляти гроші – почесно. А ось узалежнювати і підміняти свідомість людини – і використовувати задля власного збагачення – це вже Зло. Щоправда, це так не називається. Частіше почуєш щось штибу “удачний маркєтінгавий ход”. Сподіватися, що Українця захистить держава не доводиться, бо навряд чи державою називається те, що лише тягне з людини, нічого не даючи взамін. Щастить хібащо нашим депуцацикам, які влаштували самі собі рай на землі (за мій і за твій рахунок) і становлять якусь зовсім окрему – відірвану від нас із тобою “тусовку”.

Коротше кажучи, на “державних мужів” (тьху!) розрахунку нема. То де порятунок?

Порятунок у тобі! “Я ж таке мале, що я можу?” Але ти не мале! Тебе привели в цей світ всі твої пращури, вони передали тобі знання не словесне, глибинніше. Вони всі – в тобі. Якщо не лукавити перед самим собою, не цвенькати гарними, та порожніми словами, а дослухатися до своєї власної глибини – знайдеш силу і волю. Тоді ти захистишся від будь-яких маніпуляцій!

Створюючи “Ворохобника” ми прагнули додати тобі впевненості: “Твоє життя було дане тобі, і воно належить тобі!” Як ти використаєш його – твоя справа. Знай, що не зможеш сказати “хтось інший винен в тому, що я ось так прожив”. Звичайно, твоє життя потрібне як підпирачка комусь у його справах, просто знай, що в тебе, насправді, є вибір. І знаєш ти про це, чи ні – ти цей вибір робиш!

Зірвидах

Чар твоєї землі

Співи біля ватри серед лісу... Хлюпотіння річки. Голос сопілки... “Ой, на Івана, та й на Купала...” Дівчата у вінках. Розповіді і побрехеньки-жахалочки. Веселощі та стрибання через ватру. І все це оповите неймовірним відчуттям присутності прадавніх, їх участі у тому дійстві.

Здається сама земля говорить до нас мовою, яку знає кожен Українець. Ти шалієш від відчутя сили і впевненості.

Серце сповнюється радістю. Яке щастя бути Українцем і жити на цій землі! Відчувати себе одним цілим із великим Донцем та гнучкою, примхливою Луганкою, говорити з ними однією мовою. Вдихати запах листя дерев, крізь тіні гілок виглядати на небі рідні зорі, лежачи горілиць на теплій землі.

А ще дивитися, як ми цього року, як мерехтять блискавки, здається зовсім поруч... Відчувати, ніби дощ іде довкола, але оминає наш гурт, немов даючи насолодитися і увібрати в себе цю ніч.

У світі багато див. Але диво відчуття себе частинкою великої, давньої і вічної рідної землі – мабуть, є найбільшим дивом серед них.

Зірвидах

Мур-мур-мур, ми любимо глямур

У різні часи існували різні еталони краси. У Давньому Китаї жінки фарбували зуби чорною фарбою – це вважалося дуже красиво та сексуально. У деяких африканських племенах і досі жінки тим красивіші, чим більше на них пірсингу та металевих прикрас. У часи ренесансу жіночки мали бути пухкенькими, якщо ж на спині в жінки було видно лопатки, це вважалося дурним тоном.

У наш час практично по всьому цивілізованому світі еталоном краси вважаються трошки інші жінки. Їх наочним втіленням є глямурні моделі, що дивляться на нас з екранів моніторів, телевізорів, глянцевих і не тільки порно журналів, та різноманітної всюдисущої реклами своїми невидячими немигаючими поглядами.

Звісно, на худеньких струнких дівчатках будь-який одяг виглядає краще, та й шити на них зручніше. А якщо започаткувати один стандарт – 90-60-90, то можна навіть примірок не робити, а шити на всіх однаково. І одяг виглядатиме краще, майже як на вішаках. А в багатих тьоть, що будуть його купувати, буде закрадатися хоча б тінь надії, що в цих лахах вони будуть схожі на молодих та струнких дівчат. Брендовий одяг прямо з показів відвозять на знімальні майданчики голівудських фільмів, і тамтешнім актрисам доводиться так само набувати еталонних розмірів, щоби влізати у ті платтячка та штанішки, що шилися для моделей. А ми отримали новий стандарт жіночої краси – 90-60-90 і всім світом кинулись худнути. Бо тепер, еталоном краси вважаються дівчата з обкладинок журналів, схожі на бранок Освенциму, які дивом врятувалися. Їхній зовнішній вигляд – справа рук професійних візажистів, яким би у моргу працювати, бо хто ще так вдало зробить з будь-чого цукерку, як в останній раз? А якщо ще згадати, що камера в середньому додає 5-6 кг ваги, то можеш собі уявити на що схожі ці красуні в реальному житті.

І справа не в тому, що на цих нещасних просто заробляють гроші, і це ззовні вони гламурні стерви, а справжнє їхнє амплуа більше нагадує рабиню Ізауру. А в тому, що якщо нормальна людина їстиме, як мама вчила, – три рази на день, вона ніколи не набуде тих заповітних модельних форм. У будь-якої профпридатної моделі присутній дефіцит маси тіла. Тобто вони сидять на дієтах, голодують і виснажують себе тренуваннями. У серпні 2006 в уругвайської моделі Луїсель Рамос від тривалого голодування прямо під час дефілє зупинилося серце. Наступною стала 21-річна Анна Кароліна Рестон, що їла одні помідори та яблука. Після чергових зйомок в неї відмовили нирки.

Але принаймні ці жінки знають, задля чого вони на це йдуть. Модельний бізнес – то їхня професія, нею вони заробляють на життя. А от дівчаткам-підліткам, що виснажують себе дієтами, вичитаними у глямурних журналах, і з захватом та заздрістю дивляться в телевізор на красивих і бажаних тьоть, за це навряд чи платять. Вони заганяють себе у психіатричні клініки суто з власного ентузіазму. І “чим далі у ліс – тим товщі партизани”, тобто худіші. Найкращими помічницями тут стають анорексія та булімія – прекрасні хвороби краси.

АНОРЕКСІЯ. Справді, навіщо займатись спортом, коли можна просто припинити їсти. Худнеш – на очах. Єдина проблема полягає в тому, що коли один раз перебореш в собі інстинкт самозбереження, потім їсти вже, справді, не хочеться. Точніше хочеться, але навчений мозок, виснажуючи психіку, таку дурню забороняє. А якщо людина таки зривається, і починає жадібно поглинати їжу, то через деякий час в неї з'являються муки совісті. Вона вибльовує все, що з'їла, або ставить собі клізму (вибачайте за подробиці), аби не дай Боже щось поживне в організмі не загубилось. Оце вже БУЛІМІЯ. Ці хвороби майже ніколи не розлучаються. З часом з організму вимиваються всі мінеральні елементи, стають крихкими кістки, нігті, псується волосся, відмовляє система травлення. Але таких хворих лікують не у звичайних лікарнях, а у дурці, бо лікуватись вони не хочуть – раптом погладшають. В лікарні їх заново вчать їсти, під медичним наглядом.

В якості «допоміжних» засобів для схуднення жінки також використовують легкі наркотики або гормональні коктейлі, для моделей це взагалі звичайна річ. Наркотичний кайф замінює кайф від їжі, інакше існувати у постійному відчутті голоду просто не можливо. Щодо гормональних коктейлів, то це засіб, що чудово працює в якості утримання ваги, але викликає важкі захворювання. Навіть рак, що і сталось з Жаклін Кеннеді. Цей коктейль постійно стимулює роботу надниркових залоз, що виробляють гормони, штучно стимулюючи організм.

Сюди ж, як супутній фактор, можна додати затяжні депресії серед цих фанаток схуднення, незалежно від того, ким вони є, вони ненавидять те, що бачать зранку у власному дзеркалі. Бо воно “товсте і безвольне – ніяк не може схуднути”.

За даними всесвітньої організації здоров'я від 6 до 10 % дівчат у світі хворіли на анорексію чи вже вилікувалися від неї. Кожен десятий випадок анорексії закінчується смертю.

У деяких європейських країнах з минулого року з магазинів прибирають дистрофічних манекенів, а манекенниць змушують зважуватись та не допускають до показів, якщо їх вага не дотягує до норми. Найточніший спосіб визначити чи знаходиться у нормі вага людини, це вирахувати Індекс маси тіла (ІМТ).

ІМТ = вага тіла (кг)/зріст у квадраті (м)

Нормальним вважається ІМТ між 18,5 та 24,9.

ІМТ Кейт Мосс – 16,1. Наомі Кемпбелл – 16,5.

Особисто мені вже просто набридло спостерігати за запамороченнями моїх одногрупниць на парах, щодня слухати розмови про підрахунок калорій та дивитись на обтягнені шкірою обличчя. Інтернет забито блогами дівчаток, які або кричать що вони товсті, або просять про допомогу чи пораду як повернутися до нормального життя без голодування чи об'їдань.

Я, при зрості 170 і вазі 60 кг, нерідко чую, що мені не завадило б схуднути. Куди я відсилаю цих розумників, то вже не для друку. Коли мені сумно, я купую собі шоколадку. А коли депресія – шоколадний тортик.

Наразі на нашій планеті живуть десь шість мільярдів людей. З них два мільярди голодують, інші два мають зайву вагу. А що роблять решта два? Просто живуть і по можливості тому життю радіють. Бо людині для щастя абсолютно не треба бути НЕвагомою. Скоріше навпаки – важити щось для тих, хто тобі небайдужий.

подруга Кішка

Провінційні театри

Театр – це мистецтво, культурний розвиток і «про Луганський український театр можна сміливо говорити як про колектив зі сформованим, неповторним театральним обличчям, що вирізняється своєрідною сценічною формою в сучасному прочитанні української класики, в віртуальному вирішенні сценічного простору, в гармонійному поєднанні музики, пластики, світла, сценографії, акторської гри, у відтворенні мистецькими засобами світогляду людини сьогодення». Діючий репертуар театру дуже різноманітний, тобто кожна людина знайде для себе щось цікаве, от наприклад: музична драма («Ніч на Івана Купала», «Свіччине весілля», «Титарівна»), музична комедія («Сватання на Гончарівці»), мюзикл («Ромео і Джульєтта»; «Три мушкетери») тощо. Також представлена широка програма для малюків, – все це музичні казки.

То чому ж зацікавленість людей у театрі зменшується? Якщо порівняти театр з кінотеатром, то переваг у першого виявляється більше, тут жива гра, глядач сам входить до неї і стає її частиною!

Іноді я чую про «культурний голод», який існує у нас. Це так, мало із загальноукраїнського доходить до Луганська. Але ж ми все одно маємо можливість культурно розвиватися: піти в театр, художню галерею або музей. Шкода, що згори розвиток не стимулюється в культурному напрямку, лише в грошово-крутильному – будуються магазини, при тому всупереч бажанням людей.

Спробую тепер відповісти на питання: «Чому люди кажуть “ні” театрам?». Багато хто просто не розуміє, навіщо туди ходити, не навчені; дехто, справді, не має часу (і це нормально! Так буває). Але, мабуть, проблема глибша, бо невипадково стаття має назву «провінційний театр». Більшість людей згадує про театри, коли чує: «Виставка-ярмарок», «Київські каштани» – це сильно впливає на рівень театру. Що ж, гроші потрібні всім!

Мені здається, що іноді саме наповнення вистави відштовхує глядачів. Відвідуючи театри Луганська, Києва та Львова, я помітила дещо цікаве: в них відбивається те, чим живе місто. У Львові зараз проблема, що люди від’їжджають за кордон працювати, а їхні родичі з сіл переселяються у місто – це дуже актуальна тема у виставах. У Києві в театрах, звісно, все на високому рівні, але замішано на політиці. Що стосується Луганська, то народ наш дуже «опошлєлий», тому і у виставах ми бачимо те саме. А людям, які йдуть до театру, бачити це неприємно. Але актори стараються, і ми поважаємо їх працю, вони – творчі люди, їм важче, ніж нам.

Подруга Кріс

Іграшки любителів народу

Спекотні видались місяці травень та червень. Та як клімат, так і політична ситуація в Україні.

Наші державні мужі вирішили поборотися за місце під сонцем, використовуючи усі методи, не соромлячись ні власного народу, ні усього світу.

Нещодавно ділили народ на різні кольори помаранчеві, голубі, та різні-всякі червоно-малинові підгавкувачі. А люди, стоячи під різними прапорами, підтримуючи своїх вождів, щиро вірили у краще життя!

Тепер людям набридло чубитись за шкурні інтереси брехливих вельмож, то пани взялись за важку артилерію. Почали гратись в солдатиків, як я у дитинстві. Поділили між собою силові структури і, лякаючи народ громадянською війною, почали бавитися.

Ми подорослішали, солдатиків віддали нашим дітям, але наші вожді дорослішати не хочуть, скеровуючи беркутівця на “удодівця”, втягуючи армію, міліцію, не думаючи, що кожен із силовиків має свою сім'ю, хоче поставити на ноги своїх дітей, допомогти батькам та чесно виконувати свої обов'язки перед народом та Україною, а не бути солдатиком у тих політичних торгах.

Звертаючись до тих “великих дядьків” скажу: шановні владці, що вважаєте себе елітою, матюхаючись та ковиряючись в носі перед камерами, утихомиртесь!

В 2004 році народ піднявся проти вас, за краще життя, але своїми махінаціями ви розділили його на різні кольори. Але людина має здібність навчатися... Ми не хворіємо вождізмом, і зможемо ще раз піднятися усі разом, щоб дати перцю знати вам, таким чудовим і різнокольоровим!

Люфа

Народ - вічний на своїй землі

Я живу у м. Олександрівськ, де мешкають багато вихідців із Вірменії.

Хотів би трохи розказати про нашого співрозмовника. Гегам – офіцер у відставці, не словами, а ділом довела любов до своєї батьківщини. Під час карабахського конфлікту став на захист своєї землі, отримав поранення.

Ви – представник одної з найчисельніших діаспор в Україні. Як Вас зустріла Україна?

Гостинно! В мене не було ніяких проблем.

У нас політики заради свого рейтингу піднімають мовне питання. А як Ви ставитеся до української мови?

Не буває Нації без мови. Мої діти закінчили школу з українською мовою навчання із гарними оцінками.

Нещодавно дуже критикувався наказ Президента щодо відзначення 30 червня дня проголошення Відновлення Української Держави та день пам'яті генерал-хорунжого УПА Романа Шухевича. Як ви гадаєте чи має Україна знати ту історію, яка передавалася від дідів та прадідів, чи лише ту, що писалася у Кремлі?

Кожна Нація має свою історію. Без неї це вже не Нація. Звичайно, що свою історію для себе Нація має трактувати сама, не припустимо тут, щоб хтось комусь щось диктував із зовні.

Знаю що на заході України, особливо у Львові та Чернівцях є потужні вірменські діаспори. Може чули Ви від своїх земляків, що їх там якось притискають?

Ні. Тисячоліття жили вірмени в Україні поруч із українцями. У Львові є вірменська церков і головний намісник вірменської церкви в Україні знаходиться у Львові.

Що б Ви хотіли порадити нашим політикам, які ділять наш народ, і людям, що йдуть на поводу у цих горе-політиків?

Народ не можна ділити. Політики приходять і йдуть собі, а народ на своїй землі – вічний! Йому і жити тут. Ось це і варто пам'ятати.

І останнє питання, українські націоналісти виступають за те, щоб у паспорті було вказано національність кожної людини. Як Ви до цього ставитесь?

Національність кожної людини має бути присутньою в паспорті. Національність – це святе, а громадянство – державний обов'язок.

 

Гегам навчає своїх дітей ставитись з повагою до України та Українців. Той, хто любить свою Націю той поважає інших людей, бо розуміє, що вони так само люблять свою. Люди, які цінують для себе щось, з розумінням і прихильністю ставляться до інших, які так само ставляться до свого. Лише ті, хто не мають нічого свого, – із заздрістю та злобою сприймають людей, які цінують і плекають (а значить мають) щось своє. А отже, зло не в “різності” Націй, а в думках, які говорять: “Я – нє прінадліжу ні к какой нации”. Зло у відкиданні Нації.

Ілля Єфремов
(переклад українською мовою)

ЛікNIXнеп

[початок у попередньому номері]

Рекомендую відвикнути від думки, що ОС обов'язково повинна бути Windows, переглядач інтернет-сторінок – Internet Explorer, офісний пакет – Microsoft Office і “якщо не всі цим користуються – значить то поганий продукт”. І таки озирнутися на альтернативу.

Тепер про конкретні дистрибутиви

Debian GNU/Linux

http://www.debian.org

Один з найкращих дистрибутивів Linux, який розробляється Лінусом Торвальдсом – автором і головним розробником ядра Linux-систем. Саме його можна назвати “справжнім” лінуксом. Єдиний дистрибутив, який завжди буде вільним. Він розвивається по трьох гілках (stable, unstable, testing) і являється основою для багатьох дистрибутивів, серед яких я б виділив як систему для офісного/домашнього користування Ubuntu/Kubuntu Linux. Debian – досить консервативна система у виборі пакетів, проте завдяки цьому є дуже стабільною в роботі. Для Debian доступні безкоштовні оновлення та ftp-сервер, звідки можна завантажити додаткові пакети.

Ubuntu/Kubuntu

http://www.ubuntulinux.org

Дистрибутив, що базується на тестовій гілці Debian. Фактично є підбіркою нових пакетів, для домашнього та офісного користування. Ubuntu фінансується південноафриканським міліонером і є молодим проектом, що найбільш швидко розвивається на даний момент. І є одним з кращих рішень для домашнього/офісного кориcтування.

RedHat Linux

Також один з “класичних” лінуксів. Після версії RedHat 9.2 компанія перейшла на комерційний випуск продукту RedHat Enterprise Linux (2003 рік), залишивши тестувальний клон Fedora Core (поточна версія – Fedora Core 7). Проте, продукт випускається за ліцензією GNU/GPL, яка вимагає відкриття джерельних кодів, що й привело до того, що на основі як RedHat Enterprise Linux так і Fedora Core була створена величезна кількість дистрибутивів. На відміну від Fedora Core, RedHat Enterprise Linux, як і його попередник – RedHat Linux, є досить стабільним дистрибутивом і часто використовується на серверах, що не заважає йому бути простим у користуванні на десктопах.

Scientific Linux (CERN)

https://www.scientificlinux.org

Один з вільних дистрибутивів, створених на основі RedHat Enterprise Linux. Розобку проекта фінансують кілька урядових фондів Європи та США (CERN, FermiLab, яка теж створила аналог Scientific Linux – FermiLinux). Не лякайтеся страшного слова Scientific (науковий), бо даний дистрибутив можна кількома кліками мишки при встановленні, перетворити на все, що забагнеться. (У мене особисто про нього лишилися тільки гарні спогади).

MyLinux

Linux, створений українською командою на основі Fedora Core, який, проте, відрізняється від неї більшою стабільністю в роботі. Дистрибутив повністю українізований (деякі проблеми лише з консоллю). Захищений варіант MyLinux OKO був сертифікований СБУ, як захищена система. Нажаль, роботи над даним проектом (наскільки мені відомо) не ведуться. Остання версія MyLinux 3.2

SuSE/OpenSuSE

Відкритий варіант продукту німецької компанії Nowell Netware. Теж поставляється у вигляді пакетів “rpm”, як і RedHat-подібні продукти, проте, має деякі особливості, які виділяють її з решти дистрибутивів. Досить стабільна в роботі, хоча я не рекомендував би ставити її на щось більше ніж ПК :) Має прекрасний графічний центр керування всією системою YaST (панелі керування Windows до нього “як до неба рачки” :)) має широкий вибір пакетів (постваляється на 5 CD або 1 DVD). При першому ж погляді помітний зручний та приємний інтерфейс. Підходить як початківцям (наприклад для знайомства) так і для досвідчених користувачів.

Slackware

Один з найстаріших і найшанованіших Лінуксів (не зважайте на назву, що перекладається як “Поганий продукт”). Проте придатний переважно для досвідчених Linux-користувачів, оскільки має не дуже дружній інтерфейс при встановленні та налаштуванні, проте, на даний час створено, багато дистрибутивів, більш дружніх до користувача. (наприклад Vector Linux SOHO – для домашнього та офісного користування).

Knoppix

Завантажувальний CD (LiveCD) для ознайомлення з системою Linux. Також придатний як “шухляда з інструментами” для системного адміністратора, коли треба швидко щось зробити, не завантажуючи комп'ютер.

Gentoo

Linux – для збоченців (або ентузіастів). Досить молодий проект (з 2000 року). Страшенно оптимізований для машини, на яку встановлюється. Причини такої оптимізації – безпосередня компіляція всієї системи на комп'ютері, на який відбувається встановлення (в результаті цього час встановлення ~2 – 3 доби). Проте відрізняється виключною швидкодією та стабільністю в роботі. Придатний лише(!) для досвідчених користувачів та системних адміністраторів Linux.

 

Всі ці дистрибутиви можна замовити поштою на сайтах поширення Linux (наприклад на сайті http://lafox.net).

Слідкуйте за наступними випусками. Далі буде... (про пакети програм – аналоги Windows-пакетів і не тільки)

З повагою CosmonauT

Правічний

Минули тисячі років,
Та дух землі його підняв
І повернув до цього світу,
І він став.
Був за плечима довгий меч,
Очима різав небокрай,
На грудях був Аратти герб –
Славний хрест.

приспів:

Дух тіло єднає,
З духом тіло не вмирає...

Юрба не бачила його,
Все хрюкала в своїм багні...
Співала хором “мусі-пусі”
Він мовчав.
Тоді ж, як очі запалали,
Той хлоп до неба меч підняв.
Тисячолітній його голос
Заспівав:

приспів:

Дух тіло єднає,
З духом тіло не вмирає.
Свого прадіда шануй,
На землі господарюй,
Брудослів'я не вживай,
Ворогам не довіряй,
Це життя не віддавай...
Я прийшов – край!

Юрба в болоті захлиналась,
Тягнула руки догори,
Але це не допомагало
У багні.
А ти стояв на краї світу,
Горів на грудях славний герб,
На нові тисячі років...
Пам'ятай!

приспів:

Дух тіло єднає,
З духом тіло не вмирає.
Свого прадіда шануй,
На землі господарюй,
Брудослів'я не вживай,
Ворогам не довіряй,
Це життя не віддавай...
Ти прийшов – край!

Зірвидах