В мене є очі, щоб бачити світ навколо, і щоб читати, що про цей світ пишуть інші. Я маю вуха, щоб чути і язик у роті, щоби бути почутим. Я маю голову, щоб думати і руки, щоб записувати свої думки. Все це маєш і ти. Я не кличу тебе із собою, а просто кажу: «Ось я, а ось - мій шлях. Якщо хочеш іти разом зі мною - іди. Разом іти веселіше».

друг Багряний

«Сучасна людина фактично визнала, що вона – ідіот. З нею треба поводитись, як з ідіотом. Показувати картинки замість тексту та пояснювати так, наче їй чотири роки. Ніякого інтелекту, ніякого світогляду. Споживачем керує автоматика, і нічого більше. Візьміть це за відправну точку в ваших подальших діях!»

Якщо тобі буде хтось казати, що живемо у нудний час, що найбільша боротьба зараз – це мишача метушня у Верховній раді про те, хто що кому сказав і як хто образився – не вір. Не вір, бо то все лише показуха. Її задача – роздути мізерне до неймовірних розмірів. Щоб ми цінували всяку дрібноту і підтримували ту куцу “еліту” у її тарганячих перегонах. А між тим усим, за купою і на йоту не значного пороху, щоб не помічали справжніх баталій!

Сьогодні в нашому місті все частіше можна побачити – на стінах – виведені аерозольним балончиком сварги і руни, а серед молоді все частіше зустрічаються ті, хто назвиває себе «рідновірами», неоязичниками або, на європейський манер, паганістами. Це свідчить не тільки про підлітковий негативзім чи юнацьку кризу самоідентифікації, а й про те, що прийшов час дати відповідь на деякі питання. Відповідь, у першу чергу, самим собі.

Душа Богу! Життя Україні!

Честь – для себе!

Кожен хто хоче себе назвати українським націоналістом має знати Декалог українського націоналіста. Без знання основ, без їх усвідомлення не можна говорити про свою позицію. Адже декалог втілює десять принципів сприйняття світу очима українського націоналіста.

Я дух одвічної стихії!” – дух, який передавався від діда-прадіда – внуку-правнуку, дух любові та захисту своєї неньки від ворогів. Він поставив на грані двох світів, Європи та Азії, творити нове життя!

Я дух одвічної стихії, що зберіг Тебе від татарської потопи й поставив на грані двох світів творити нове життя:

Друже і подруго, весь гурт, який спричинився до цього номеру “Ворохобника” вітає тебе із Днем Незалежності.

Українська Нація здобула її у вогні і крові. І хоча сам термін “не-залежність” має в собі ледь-ледь приховану, але таки “залежність”, все ж це було одне з перших суттєвих досягнень Нової Доби.

Багатолітній тягар облудних штампів і міфів дає себе знати. Люд бідкається з боку в бік, плутаючи, де головне, а де марнота. Але Ворохобник-бунтівник знає, що так не буде вічно. Що гордий Українець розправить плечі і загукає “Це моя земля!” І так буде обов'язково. Неминуче.

Графа “національність” – всього лиш додатковий напис у паспорті? Тобі кажуть, буцім, нащо тобі ще нею перейматися? Хіба в тебе немає інших проблем? Хіба тобі ковбаса не дорога? Хіба ти за квартиру мало платиш, що ти переймаєшся графами у документах (такими дрібницями)?!.

Що вона дає тобі, друже? Хіба вона тебе нагодує? Хіба зігріє взимку (як завжди без опалення)? Ти встигаєш обдумати відповідь? А що тут думати? Звичайно, ні! Не нагодує, не зігріє. І поки я плачу за воду так дорого, не варто перейматися цими питаннями...

Минули тисячі років,
Та дух землі його підняв
І повернув до цього світу,
І він став.
Був за плечима довгий меч,
Очима різав небокрай,
На грудях був Аратти герб –
Славний хрест.

приспів:

Дух тіло єднає,
З духом тіло не вмирає...

Юрба не бачила його,
Все хрюкала в своїм багні...
Співала хором “мусі-пусі”
Він мовчав.
Тоді ж, як очі запалали,
Той хлоп до неба меч підняв.
Тисячолітній його голос
Заспівав:

У різні часи існували різні еталони краси. У Давньому Китаї жінки фарбували зуби чорною фарбою – це вважалося дуже красиво та сексуально. У деяких африканських племенах і досі жінки тим красивіші, чим більше на них пірсингу та металевих прикрас. У часи ренесансу жіночки мали бути пухкенькими, якщо ж на спині в жінки було видно лопатки, це вважалося дурним тоном.